Сигналізація пожежна призначена для оперативного виявлення загоряння на початкових етапах. Це комплекс технічних пристроїв, які передають сигнал про загрозу пожежі до системи оповіщення або на пульт центральної пожежної безпеки, деякі моделі навіть активізують механізми захисту. Встановлюється пожежна сигналізація у всіх можливих приміщеннях і є невід'ємною частиною комплексної системи безпеки.

Функції та призначення пожежної сигналізації

Пожежна сигналізація – складна система, яка об'єднує безліч датчиків і пристроїв, що працюють в єдиному алгоритмі для виявлення загрози та вжиття необхідних заходів.

Основні функції системи:

  • Оперативне виявлення загоряння – датчики фіксують зміни температури, задимленість, наявність чадного газу або відкритого полум'я.

  • Передача сигналу – інформація надходить до приймально-контрольного приладу (ППК), який аналізує показники датчиків і визначає ступінь загрози.

  • Оповіщення людей про пожежу – вмикаються світлові та звукові сигналізатори, даючи змогу швидко зорієнтуватися в екстреній ситуації.

  • Активація систем пожежогасіння – за необхідності система може вмикати автоматичні спринклерні установки, газові та порошкові системи пожежогасіння.

  • Забезпечення безпечної евакуації - системи оповіщення направляють людей до найближчих виходів, допомагаючи уникнути паніки.

  • Передавання сигналу на пульт охорони або пожежної служби – у разі підключення до централізованої системи інформація передається диспетчеру для негайної реакції.

Завдяки цим функція значно знижуються ризики і підвищується рівень безпеки в будівлях різного призначення.

Основні компоненти пожежної сигналізації

Кожна система пожежної сигналізації включає кілька основних компонентів, від якості яких і від правильності їхнього монтажу залежить надійність роботи, швидкість реакції на загрозу і точність передавання інформації про загоряння:

  1. Датчики та сповіщувачі:

    • Димові (оптичні та іонізаційні) спрацьовують при розпізнаванні диму.

    • Теплові – у разі підвищення температури.

    • Газові – у разі витоку чадного газу, метану та інших горючих речовин.

    • Полум'яні – на інфрачервоне й ультрафіолетове випромінювання від відкритого вогню.

  2. Приймально-контрольні прилади (ППК):

    • Центральний елемент системи, який аналізує сигнали від датчиків і дає тривогу.

    • Може бути адресним (точно вказує джерело тривоги) або пороговим (реагує на перевищення критичних значень).

  3. Світлові та звукові оповіщувачі:

    • Сигнальні лампи, сирени, голосові системи оповіщення привертають увагу людей і забезпечать швидку евакуацію.

  4. Слабкострумові лінії зв'язку:

    • Кабельні та бездротові з'єднання між елементами системи, що забезпечують їхню взаємодію.

  5. Джерела електроживлення:

    • Основні та резервні (акумулятори) джерела живлення гарантують безперебійну роботу системи навіть у разі відключення електрики.

Додатковими елементами можуть бути модулі передавання даних на віддалені пульти моніторингу, системи інтеграції з іншими елементами безпеки та програмне забезпечення для керування й аналізу подій.

Хто має право встановлювати пожежну сигналізацію?

  1. Ліцензовані компанії – організації, що мають дозвіл на виконання робіт зі встановлення систем пожежної безпеки.

  2. Сертифіковані фахівці – інженери та монтажники з допуском і досвідом роботи в галузі пожежної безпеки.

  3. Компанії з акредитацією МНС або інших контролюючих органів – важливо, щоб роботи проводилися згідно з державними нормами.

Чому важливо довірити встановлення професіоналам?

  • Вони враховують усі нормативні вимоги та стандарти безпеки.

  • Професіонали підбирають обладнання з урахуванням характеристик об'єкта.

  • Гарантують коректну роботу системи, проводять тестування і налаштування.

  • Забезпечують інтеграцію з пультами пожежної охорони, якщо це передбачено.

  • Надають гарантію на виконані роботи та технічну підтримку.

Види пожежних сигналізацій

  • Адресні системи – кожна одиниця обладнання (датчики, сповіщувачі) з унікальною адресою, що дає змогу точно визначити місце спрацьовування і локалізувати загоряння.

  • Адресно-аналогові системи – більш просунутий варіант, який аналізує не тільки факт загоряння, а й параметри навколишнього середовища (температуру, дим, концентрацію чадного газу).

  • Порогові системи (неадресні) – працюють за принципом «є сигнал – немає сигналу». У разі перевищення заданого порога (задимлення, підвищення температури) система активує тривогу, але точне місце загоряння визначити неможливо.

  • Автономні системи – прості пристрої, не під'єднані до центрального пульта, частіше застосовуються у квартирах, будинках і невеликих офісах.

  • Централізовані системи – під'єднані до пульта управління або диспетчерського центру, що дає змогу оперативно реагувати на загрозу і запустити системи пожежогасіння автоматично.

Для великих будівель, бізнес-центрів, складів – адресні або адресно-аналогові системи.

Для приватних будинків і невеликих приміщень – автономні сигналізації.

Для виробничих підприємств – централізовані системи з інтеграцією в пожежогасіння.

Фактори, що впливають на працездатність пожежної сигналізації

Внутрішні чинники (пов'язані з обладнанням):

  • Термін служби компонентів – з часом датчики можуть втрачати чутливість.

  • Якість обладнання – надійність залежить від виробника і відповідності стандартам.

  • Правильне калібрування – некоректні налаштування можуть призвести до помилкових тривог або запізнілої реакції.

  • Стабільність електроживлення – перебої в мережі можуть вивести систему з ладу, якщо немає резервних джерел.

  • Регулярне технічне обслуговування – без діагностики система може працювати некоректно в критичний момент.

Зовнішні чинники (залежать від умов експлуатації):

  • Перепади температур – можуть вплинути на точність роботи теплових датчиків.

  • Висока вологість – може спричиняти помилкові спрацьовування та пошкодження електроніки.

  • Запиленість і забруднення – знижує чутливість сповіщувачів.

  • Електромагнітні завади – можуть впливати на передачу сигналу і викликати збої.

Регулярне технічне обслуговування пожежної сигналізації

Технічне обслуговування (ТО) – це важливий процес, який підтримує систему в справному стані та запобігає можливим несправностям.

Основні етапи обслуговування:

  1. Візуальний огляд обладнання – перевірка датчиків, контрольних приладів і кабелів на пошкодження.

  2. Очищення датчиків від пилу та забруднень, які можуть знизити чутливість.

  3. Тестування системи – перевірка коректності спрацьовування сповіщувачів.

  4. Діагностика приймально-контрольних приладів – аналіз журналу подій, перевірка програмних налаштувань.

  5. Перевірка джерел живлення – оцінка стану акумуляторів, робота резервного живлення.

  6. Тестування системи оповіщення – перевірка гучності звукових сигналів, чіткості голосових повідомлень.

  7. Документування ТО – запис усіх перевірок у журнал технічного обслуговування.

Як часто потрібно проводити ТО?

  • Раз на місяць – візуальний огляд і перевірка датчиків методом тестування.

  • Раз на квартал – перевірка компонентів на працездатність.

  • Раз на півроку – діагностика кабельних з'єднань і резервних джерел живлення.

  • Раз на рік – повне технФічне обслуговування із заміною зношених елементів.

Пожежна сигналізація – це не просто обов'язковий компонент системи безпеки, а інтелектуальний механізм, який миттєво розпізнає загрозу, попереджає про неї та запускає екстрені заходи щодо її усунення. Її робота – це тонко налаштований баланс технологій і надійності, де кожна секунда має значення. Але навіть найсучасніше обладнання не гарантує захист без грамотного проєктування, професійного монтажу та регулярного технічного обслуговування. Саме від цих факторів залежить, наскільки швидко система зреагує в критичний момент.

 

Пожежна безпека України